Эктор Хименес-Браво

Эктор Измаэль Хименес-Браво (исп. Héctor Ismael Jiménez-Bravo, род. 14 января 1972 года в Букараманга, Колумбия) — канадский и украинский шеф-повар колумбийского происхождения, бизнесмен, телеведущий. Судья проекта «МастерШеф Украина», основатель консалтинговой компании Bravo Restaurant Group.

Биография

Эктор Хименес-Браво родился и вырос в Колумбии. По признанию самого повара, интерес к кулинарии ему привила мать. Причем его интересовала не просто сама процедура обработки продуктов, но и её эстетическая сторона. В старших классах увлекался изобразительным искусством. Поступил в Кулинарную академию Боготы, после окончания которой в 1992 году начинает работу в лучших пятизвездочных отелях Колумбии. Среди них «Metrotel Royal Park», «Relais Chateaux», «Hoteles Royal»...

Гордон Рамзи

Gordon Ramsay

Гордон Джеймс Рамзи OBE (англ. Gordon James Ramsay; 8 ноября 1966) — британский шеф-повар шотландского происхождения, известный как первый шотландец, удостоившийся трёх звезд Мишлен. Популярный ведущий британских телешоу The F-Word, Ramsay’s Kitchen Nightmares и Адская кухня, а также их американских теле-близнецов.

Сегодня пойдет  речь о знаменитом британском шеф-поваре шотландского происхождения о Гордоне Рамзи известный как первый шотландец, удостоившийся трёх звезд Мишлен...

Повора которые получили звезды Мишлена

Топ 10 самых дорогих ресторанов мира

В этом документе Вы найдете краткую информацию про 50 стран Европы. Ранее я уже скидывал презентацию про страны.Этот документ является дополнением к ней.Приятного и полезного вам изучения...

В этой презентации вы увидите флаги                                           50-ти 

                         стран.Европы.

Система класифікації туризму

Понятійний апарат туризму

Розглянемо визначення основних понять, пов’язаних з туризмом і потрібних для подальшого викладення матеріалу.

 Історія та передумови розвитку туризм

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від 
зміни наступних факторів: мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку 
транспортних  засобів;  кількості  подорожуючих  і  охоплення  туризмом  різних верств населення. 

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити 
на чотири етапи:  
1-й етап  (до 1841 р.) –  початковий етап; 
2-й етап  (1841–1914 pp.) – період елітарного туризму і становлення туризму як галузі;  
3-й етап (1914–1945 pp.) – період становлення масового туризму і  формування індустрії туризму; 
4-й етап (з 1945 р. по теперішній час) - монополізація  туристської 
індустрії. 

Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його 
проявів до сучасного рівня. 
Один з експертів Всесвітньої туристської організації Джафар Джафарі у 
своїй праці “Феноменологія туризму” зазначає, що люди подорожували завжди. 
Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий  Схід  та  Середземномор'я.  Ці  історичні нариси  показують,  що  з  розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі й Китаї представники 
знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із 
торговою чи дипломатичною метою.  
Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, 
розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури – ось головні факто-
ри, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей. 

Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати ще інші цілі: 

– розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі; 
– пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших 
об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування; 
–  бурхливий  розвиток  різних  релігій,  паломництво,  відвідування  святих 
місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою 
здійснення подорожей. 

Незважаючи  на  розширення  мети  подорожування,  розвиток  напрямів  і 
навіть  будівництво  спеціальних  об'єктів  для  відпочинку,  лікування,  розваг  та 
паломництва, туризм як такий ще не мав комерційної спрямованості. 

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні 
туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, 
розвиток  торгових ярмарок,  підвищення  життєвого рівня  спричинює до  зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати. 
Велику роль у процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг й невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зробили величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової мережі, розширивши її 
до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень. 
У  Франції  в  другій  половині  XVIII  ст.  відбувалося  масове  будівництво 
доріг і до початку XIX ст. тут налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

XIX століття – це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх 
у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг, одним з яких став 
туристський  бізнес.  Тому  початком  другого  етапу  в  розвитку  туризму  можна 
вважати 1841 р., коли англійцем Томасом Куком була здійснена перша комерційна туристська поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено 
залізницею з метою прогулянки 600 чоловік – членів товариства тверезості. У 
1847 р. Томас Кук створив туристське товариство, яке розповсюджувало білети 
(путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 р. Т. Куком організована 
велика подорож англійців у Швейцарію, а в 1868 р. – в Північну Америку.

Томас Кук вперше створив специфічний туристський продукт – тур, ук-
лавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів. 
Ідею Т. Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40–50-х роках XIX ст. відкриваються перші 
туристські бюро. 
У  зв'язку  з  розвитком  міжнародних  курортів  у  Німеччині,  Швейцарії, 
Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі. 
Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійсь-
кого континентів. 
Розвиток туристської індустрії привів до створення у 1898 р. Міжнародної  ліги  туристських  асоціацій  зі  штаб-квартирою  в  Люксембурзі. 
Туристська  активність  була  перервана  Першою  світовою війною,  після  закінчення якої туризм знову активно розвивається. Так почався третій етап – етап 
індустріалізації туризму.  

Глибоке опрацювання багатьох питань, велика організаційна робота із залучення і обслуговування туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів 
– все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, 
розваг, бізнесу.

Саме в цей період туристська діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристські 
послуги.

Туристська  індустрія  –  це  сукупність  виробництв  різних  галузей  господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів і процес виробництва,реалізації і  споживання  туристського  продукту  на  основі  використання  природних  багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства. Після  закінчення Другої світової війни туристська індустрія отримує ще більш потужний поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення – це ті загальні тенденції, які характеризують початок четвертого етапу. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає  необхідністю  населення  високорозвинених індустріальних  країн. У кінці 
XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристські послуги серед людей 
середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало 
туристський ринок, призвело до різноманіття туристського продукту, розрахо-
ваного на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, ме-
тою і вимогами до рівня сервісу.

Таким чином, розвитку туризму у світі сприяли політичні, економічні, технічні,  культурологічні  та  соціальні  фактори.  Інтенсивний  розвиток  туризму 
спостерігається  у  країнах  зі  сприятливою  внутрішньою  і  зовнішньою  політикою,  стійким  економічним  розвитком,  високим  рівнем  культури,  соціальною 
підтримкою громадян.