Система класифікації туризму
Туризм проявляється у різних явищах, зв’язках та відносинах, що обумовлює необхідність його класифікації. Класифікація туризму полягає у групуванні його за окремими однорідними ознаками, які залежать від певних практичних цілей.
Найбільш поширеною класифікацією туризму є його розподіл за типами, категоріями, видами й формами.
Тип туризму визначається національною приналежністю туриста. Виділяються внутрішній, в’їзний і виїзний туризм.
До внутрішнього туризму відносяться подорожі мешканців якої-небудь
країни по території цієї країни.
До в’їзного туризму відносяться подорожі по якій-небудь країні осіб, які
не є її мешканцями.
До виїзного туризму відносяться подорожі мешканців якої-небудь краї-
ни до іншої країни.
Комбінації вказаних типів туризму утворюють такі категорії туризму,
як туризм в межах країни, національний туризм і міжнародний туризм.
Туризм у межах країни охоплює внутрішній і в'їзний туризм і відповідає
сукупному внутрішньому туристському споживанню, тобто сумарним витратам внутрішніх і іноземних туристів.
Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідно-
ситься з категорією національного виробництва (валового національного продукту).
У міжнародному туризмі виділяють дві складові – в'їзний і виїзний, що
розрізняються за напрямком туристського потоку. Той самий турист може бути класифікований як такий, що в'їжджає і виїжджає одночасно залежно від того, стосовно якої країни стосується його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, яку він залишає, і країну призначення, куди він прибуває. У першому випадку мова йде про виїзний, у другому – про в'їзний туризм. Ці терміни використовують стосовно до закордонної подорожі на початку поїздки.
На зворотному шляху турист просто повертається додому.
Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристські подорожі (поїздки,
відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак виділяють різноманітні види туризму. Класифікація за видами туризму наведена на рис. 2.1. Розглянемо стислу характеристику окремих видів туризму.
Організований і неорганізований туризм. Туристи задовольняють свої
потреби по-різному. Вони можуть отримати відповідний набір послуг за посередництвом туристської фірми чи без її участі, оплатити поїздку з комплексним обслуговуванням чи завчасно кожну послугу окремо в міру користування нею на місці. Строго регламентовані подорожі, пропоновані туристськими фірмами і реалізовані звичайно на умовах попередньої оплати, називаються організованим туризмом. Організовані туристи отримують тур за заздалегідь погодженими маршрутами, термінами перебування, обсягом наданих послуг через спеціальний туристський збутовий апарат. Одні з них надають перевагу туру з комплексним обслуговуванням, інші обмежуються частковим туристським обслуговуванням (купити, наприклад, курсівку тільки на харчування).
На відміну від організованих неорганізовані туристи не зв'язані ніякими
взаємними зобов'язаннями з різного роду посередниками, насамперед туристськими фірмами. Вони подорожують на принципах самодіяльності і самообслуговування. Типовий приклад неорганізованого туризму – поїздки шляхом автостопа з використанням як засіб пересування побіжних автомобілів. Неорганізований відпочинок отримав велике поширення.
Індивідуальний і груповий туризм. Залежно від числа туристів туризм
підрозділяється на індивідуальний (від одного до п'яти чоловік) і груповий (шість–сім чоловік і більше). Групові подорожі, як правило, організуються на основі спільності інтересів їхніх учасників. Це можуть бути тури археологічної, мистецтвознавчої чи історичної тематики, колективні подорожі, що організуються аматорами лижних прогулянок чи сафарі, поїздки з виробничими цілями і т. ін.
Згідно Закону України Про внесення змін до Закону України «Про туризм» [ 15 ] виділяють такі види туризму:
– дитячий;
– молодіжний;
– сімейний;
– для осіб похилого віку;
– для інвалідів;
– культурно-пізнавальний;
– лікувально-оздоровчий;
– спортивний;
– релігійний;
– екологічний (зелений);
– сільський;
– підводний;
– гірський;
– пригодницький;
– мисливський;
– автомобільний;
– самодіяльний тощо.
Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються законом.
Для того, щоб надати повну класифікацію туризму, необхідно використо-
вувати найбільш вагомі ознаки, що характеризують той чи інший вид туризму:
1. Залежно від національної ознаки:
– національний (внутрішній);
– міжнародний (зовнішній):
2. Залежно від потреб, що обумовлюють туристську подорож:
– лікувальний (медичний),
– рекреаційний,
– спортивний,
– пізнавальний,
– з діловою метою,
– конгресний,
– культовий (релігійний),
– ностальгічний,
3. Залежно від транспортних засобів, що використовуються на маршруті:
– транстури на власному транспорті, що належить туристському під
приємству,
– транстури на орендованому транспорті,
– тури на власному транспорті туристів.
4. Залежно від способу пересування:
– автомобільний,
– залізничний,
– авіаційний,
– водний,
– автобусний,
– велосипедний,
– пішохідний,
– комбінований.
5. Залежно від засобів розміщення
6. Залежно від часу подорожі:
– сезонний,
– позасезонний.
7. Залежно від тривалості подорожі:
– тривалий,
– короткотерміновий (до одного тижня)
8. Залежно від складу групи:
– масовий,
– індивідуальний
– сімейний,
9. Залежно від організаційних форм:
– організований,
– неорганізований,
10. Залежно від принципу формування ціни:
– комерційний,
– соціальний.
Інша класифікація туризму ґрунтується на цілях подорожі. Розрізняють
подорожі з метою розваг і відпочинку, з одного боку, і діловий туризм – з іншого, яким відповідають різні моделі поведінки відвідувачів.
Подорожі з метою розваги і відпочинку складають основу міжнародного туристського обміну.На їхню частку приходиться близько 70% світового туризму. Вони поєднують оздоровчі, пізнавальні, аматорські спортивні поїздки,
лікування і т. ін.
Як і раніше, підвищеним попитом у населення користуються поїздки до
моря. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається кращим способом зняття нервового і фізичного стомлення, регенерації сил і енергії. Однак оздо-ровчий туризм зазнає істотних змін. Мода на приморські курорти проходить, туристські потоки переорієнтуються. Підвищується інтерес до поїздок у гори і до подорожей з елементами пригоди і ризику.
Невід'ємною частиною будь-якого відпочинку є ознайомлення з історико-
культурними визначними пам'ятками, відвідування театрів, музеїв, розширення суспільного кругозору. Особливе тяжіння людина має до культури, історії, релігії, традицій і побуту народів. Більш повне уявлення про ці сторони людського життя формується в результаті безпосередніх контактів з місцевим населенням, що стають можливими завдяки туризму. Беручи до уваги масштаб і значення пізнавального туризму, більшість дослідників відносять його до числа провідних субгалузей туризму, поряд з оздоровчим і спортивним.
Діловий туризм охоплює подорожі з службовими цілями без отримання
доходів за місцем відряджання. На відміну від поїздок на відпочинок рішення
про відрядження, джерела і розміри його фінансування приймають, як правило,не самі туристи, а інші особи (начальник по службі, керівник фірми).
До ділового туризму UNWTO відносить поїздки для участі в з'їздах, загальних зборах якої-небудь організації дипломатичного чи іншого характеру (за винятком поїздок осіб, які займають посади у відвідуваній країні), наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах та інші службові поїздки (установка і налагодження устаткування, укладання контрактів і т. ін.).
У число ділових туристів UNWTO включає водіїв вантажівок, комерційних агентів, стюардес, тургідів та ін., які постійно знаходяться в роз'їздах і виконують свої професійні обов'язки за межами звичайного середовища.
Діловий туризм часто підрозділяється на: бізнес-поїздки, конгресно-
виставковий і інсентів-туризм (від англ. incentive – спонукальний, що заохочує).Останній являє собою поїздки, якими фірма нагороджує своїх співробітників за високіпоказникив роботі.
Звичайно,стимулювати продуктивну працю можна і за допомогою грошової премії. Але як показує практика, туристська поїздка не-
се в собі набагато сильніший мотивуючий фактор до кращої роботи.
Результати опитування ,проведеного серед комерційних фірм Великобританії,показали що більше 90% їхнього числа визначають високу ефективність інтенсиву і мають намір використовувати його і надалі.
На відміну від масових турів інсентів-програми розробляються під конкретного корпоративного замовника і, як правило, припускають висококласні розміщення й обслуговування на маршруті.
|