Історія та передумови розвитку туризм
Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від
зміни наступних факторів: мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку
транспортних засобів; кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.
За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити
на чотири етапи:
1-й етап (до 1841 р.) – початковий етап;
2-й етап (1841–1914 pp.) – період елітарного туризму і становлення туризму як галузі;
3-й етап (1914–1945 pp.) – період становлення масового туризму і формування індустрії туризму;
4-й етап (з 1945 р. по теперішній час) - монополізація туристської
індустрії.
Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його
проявів до сучасного рівня.
Один з експертів Всесвітньої туристської організації Джафар Джафарі у
своїй праці “Феноменологія туризму” зазначає, що люди подорожували завжди.
Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Да-
лекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі й Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.
Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин,
розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробни-
цтві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури – ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.
Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати ще інші цілі:
– розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, ар-
хітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;
– пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших
об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;
– бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих
місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою
здійснення подорожей.
Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і
навіть будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та
паломництва, туризм як такий ще не мав комерційної спрямованості.
Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні
туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці,
розвиток торгових ярмарок, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.
Велику роль у процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг й невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зробили величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової мережі, розширивши її
до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.
У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво
доріг і до початку XIX ст. тут налічувалось близько 40 тис. км сухопутних до-
ріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.
XIX століття – це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх
у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг, одним з яких став
туристський бізнес. Тому початком другого етапу в розвитку туризму можна
вважати 1841 р., коли англійцем Томасом Куком була здійснена перша комерційна туристська поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено
залізницею з метою прогулянки 600 чоловік – членів товариства тверезості. У
1847 р. Томас Кук створив туристське товариство, яке розповсюджувало білети
(путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 р. Т. Куком організована
велика подорож англійців у Швейцарію, а в 1868 р. – в Північну Америку.
Томас Кук вперше створив специфічний туристський продукт – тур, ук-
лавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресто-
ранами на обслуговування туристів.
Ідею Т. Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40–50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристські бюро.
У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії,
Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в
Європі.
Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.
Розвиток туристської індустрії привів до створення у 1898 р. Міжнародної ліги туристських асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі.
Туристська активність була перервана Першою світовою війною, після закінчення якої туризм знову активно розвивається. Так почався третій етап – етап
індустріалізації туризму.
Глибоке опрацювання багатьох питань, велика організаційна робота із залучення і обслуговування туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів
– все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування,
розваг, бізнесу.
Саме в цей період туристська діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристські
послуги.
Туристська індустрія – це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів і процес виробництва, реалізації і споживання туристського продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.
Після закінчення Другої світової війни туристська індустрія отримує ще більш потужній поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення – це ті загальні тенденції, які характеризують початок четвертого етапу. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей
в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. У кінці
XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристські послуги серед людей
середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало
туристський ринок, призвело до різноманіття туристського продукту, розрахованого на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу.
Таким чином, розвитку туризму у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму
спостерігається у країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, соціальною
підтримкою громадян.
Томас Кук
|